Вірш Шевченка

І на оновленій землі врага не буде, супостата,                                              

 А буде син, і буде мати,.                        

 І будуть люде на землі.                          

Свою Україну любіть,

 Любіть її... во время люте,

 В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Я так її, я так люблю мою Україну убогу,

що проклену святого Бога, за неї душу погублю!

Любітеся, брати мої, Украйну любіте,

 і за неї, безталанну, Господа моліте.

Ми віруєм твоїй силі

І духу живому.

Встане правда! Встане воля!

І тобі одному

Помоляться всі язики

Вовіки і віки.

А поки що течуть ріки.

Кровавії ріки!

Тарас Шевченко