Вірші Світлани Сильвестрівни Пилюк
Вірші Світлани Сильвестрівни Пилюк завжди на злобу дня. Її поезія – це її душа. Тонко, разюче, влучно і проникливо! Сподіваюсь, що нікого з читачів не залишають байдужими вірші, вони сповнені справжньої, непідробної любові — до людини, природи, рідного краю.
Армагедон
Автор: Світлана Пилюк
То болить не від втоми душа,
Не від слів, що сказати не встиг,
Не від того, що зараз весна,
А на серці морози та сніг.
Так щемить та нещасна й стражда,
Бо журба розвела по світах,
Чи зустрінемось ми ще, хто зна,
В опалених війною життях.
Не бере хай зневіра в полон,
І не сіє сумління в серцях,
Цей закінчиться армагедон
Наяву, а не лише у снах.
Знову буде нам всім навесні
Рахувати зозуля роки...
Та сьогодні так сумно мені,
Поруч фото лишень. Там є ти...
(не) Сон
Автор: Світлана Пилюк
ДожИлась! Диявол сьогодні приснився:
Із носа по п'яти стояв у лайні,
Як чорт з табакерки із аду явився,
В багнюці обличчя, а руки - в крові!
Чур чур, не до мене! То черга до Бога
З гнилих оболонок без прізвищ й імен...
Іди, і очолюй своїх солдафонів
Прямісінько в пеклі, там купа ідей!
Наприклад, дивитися дітям щоночі
Й жінкам, що беззахісні перед звірьми,
У їхні страждалі й заплакані очі...
Гори, наче шкварка, в пекельнім вогні!
Або ж голоси чути кожну хвилину -
У Києві, Бучі, Охтирці, Дніпрі
Як мати справляє прощальну по сину...
То ж слухай там, в пеклі, й ще більше гори!
Прокинулась! Сонце привітно стрічає,
У цвіті вишневім країна моя!
А в пеклі останній москаль догоряє,
Очистилась й вмилась нарешті Земля.
Далекому рідному воїну
Автор: Світлана Пилюк
Розкажу тобі, воїн далекий,
Що рідніше за тебе нема,
Що додому вернулись лелеки,
Та про оранку мріє земля.
Як я Бога молю щохвилини,
Над тобою вогонь зупинить,
І що вдячна за кожну годину
Завдяки тобі в мирі пожить.
Розкажу тобі, воїне милий,
Що чекає вся вдома рідня:
Мама, тато, син, донька, дружина,
Тільки виживи, прОшу тебе!