13-річний Олексій Козін з Полтави зібрав 111 тисяч гривень на дрон для десантників.
З початку повномасштабної війни учень почав вести власний телеграм-канал, що вже має зо 20 тисяч підписників. Там хлопець публікує інформацію про вибухи по всій території України.
Збір на ЗСУ хлопець організовує не вперше. Влітку школяр передав бронежилети та рації військовим на фронт. Під час останнього збору, який Олексій відкрив на початку осені, зібрали на дрон Mavic 3. Вдалося накопичити більшу суму. На прохання військових волонтер придбав для них ще павер
Наша любов безмежна, наша віра неосяжна, наша воля неминуча! Ми говоримо, бо словом можна любити, словом можна підняти у вись, словом можна здолати відстань, словом можна зцілити.
Продовжити
Добро не любить оплесків і овацій, не любить промовистих афіш і биття в груди. Добро - це як сповідь, тихо і на вушко.
Цей пост не для піару! Нам він не потрібен! Це прохання про допомогу задля спільної мети!
Продовжити
Войовниче вільна, вірна, вміла, вічна...
Волею величана, вінчана в вогні...
Відає, віщує, вірить, вириває...
Волю вигризає вогнищем війни.
Vарвари, вмирайте, vиродки, вгасайте!
Вітер воєн вщухне, вернеться весна...
Продовжити
Чергове заняття із циклу "Філософія для дітей" під назвою "Любов - це..." було присвячено любові до тварин і відповідальності людей за природу. П'ятикласники Ліцею № 13 "Успіх" прийшли з плакатами домашніх улюбленців, так вони вирішили відзначити Всесвітній день захисту тварин, який святкують 4 жовтня. На заході школярі почули багато цікавих і унікальних історій про тварин та птахів, дізналися про "книжкові скарби" - безліч чудових видань про тварин світу.
Жодна людина не трапляється нам даремно. Хтось робить нас сильнішими, хтось дарує підтримку й любов, хтось загартовує дух... Випадковостей не буває. Десь там Бог, розклавши карти, уже намітив тих, з ким ми проведемо життя, гірко плакатимемо чи сміятимемося до сліз. Тих, хто даруватиме нам мудрість і жагу до життя...
Продовжити
Моменти відчаю нас часто хапають за горло, у голову лізуть думки: для чого, навіщо, коли все це закінчиться?.. Відчуття безвиході, здається, здавило груди, і що... Що далі...Нам важко говорити про війну, нам важко говорити про перемогу, планувати завтрашній день.
Це все емоції, які знайомі кожному. Але сьогодні нам вдалося побачити інший бік цієї війни. Багатьом непомітний, багатьом невідчутний. Ліцеїсти відвідали поранених військових, поспілкувалися з ними, з ними поплакати, з ними обійнялися, пов'язали обереги на руки.
Знаєте, відчувається неймовірне батьківське тепло й любов від цих суворих чоловіків, які радіють дрібничкам, як діти, які вірять у перемогу, які обіцяють ще затанцювати, але тільки після перемоги. Ми віримо в цей переможний танець, ми віримо в кожного з них.
Кожен з них наш герой, кожен з них тримає над нами небо, кожен з них заслуговує на неймовірну любов і підтримку. Ці скалічені, але нескорені, непереможні й відчайдушні чоловіки з очима ангелів, завдяки яким повітряні тривоги нас тривожать, але не вбивають...
Що ж, кожен воює на своєму фронті, допомагає де і як може. Учні й батьки ліцею передали нашим пораненим ангелам-охоронцям трохи тепла й підтримки.
Нами було передано:
Нижня білизна - 50 шт.
Шкарпетки - 140 пар
Футболка - 50 шт.
Майки - 5 шт.
Штани - 8 шт.
Светри - 8 шт.
Взуття (гумове і кімнатне) - 16 пар.
Цього ж дня ми відвідали військову частину, якій передали 2 маскувальні сітки та трохи пошитої постільної білизни, рушників та речей.
Війна триває... Хоч від неї вже всі стомилися, але вона не скінчиться сьогодні-завтра. Тож працюймо, допомагаймо кожен на своєму фронті. І буде весна...
Під час такого важкого становища в Україні українські діти роблять неймовірні речі.
Продовжити
